21 грудня настає стародавнє народне свято наших пращурів, що має наукове, астрономічне походження - КОЛЯДА. 21 грудня відбувається зимове сонцестояння, так зване оновлення Сонця, яке наші пращури називали Коло та вважали цей день не тільки народженням нового Сонця, Різдвом Божича Коляди, а й початком Колообігу природи(зима-весна-літо-зима), обертанням нашої планети навколо Сонця. Про початок цього попереджав старий дідусь, який приходив напередодні та промовляв: «Ми Коло!». З того й прозвали дідуся – Миколо(Микола, Миколай) або просто Коло(Коля). Миколай попереджав, що у день оновлення Сонця буде сама довга ніч, яка зрівняється з довжиною дня. А коли народиться нове Сонце і поверне на весну, день почне збільшуваться до самого Весняного Рівнодення 20 березня, що наші далекі пращури вважали початком Нового року, співали щедрівки, кликали ластівку, водили козу, посівали та влаштовували напередодні, так званий, «щедрий вечір». На жаль релігійні й політичні діячи та екзекутори історії, спотворили народні традиції і змішали все, а неосвітні люди звалили в купу – кличуть ластівку у морози та хуртовину, посівають по снігу і водять козу по ожеледиці, називають щедрівками та колядками якісь релігійні псалми та хорали etc, що суперечить не тільки історії та народним традиціям, а й здоровому глузду та логіці. Ці стародавні дохристиянські народні свята не мають відношення до релігії чи політики, це більш астрономічні, наукові свята.

Отчаянно сражаясь, пядь за пядью,

Шли в бой за нас сибирские полки.

Они тогда переломили ход войны,

Без них Победы мы бы не видали...

Відлуння час

І непохитність днів,

Довіку!

Нестерпна

Та й до болю

Тягнуча і сліпа жага.

Як із Джульєтою Ромео

Закохали  в себе

Світ на всі століття,

Так і зі світом

Все пішло за ними

У віка!

 

© IK 

---

З літер снується, в’яжеться слово.

Ми зі сповитку його всотали:

Мамина пісня, мамина мова

В душу добірним зерням упали.

С пожелтевших усталых страниц опадает листва

в бесконечность,.. 

Тают образы-картинки, паутинки,

Просто так.

И печаль не сходит с губ,

Как слезы.

 

Это осень поглощает и свирепствует

В мечтах.

Приближая к нам грядущие

Морозы.

 

Это осень напрягает и резвится

Как-то так

Не без умысла от строчки строчкой

Дышит.

 

Непреклонно , оставляя свой замызганный

Чердак,

Совершает свой нелепый ход

По крышам.
 

© IK 09-09-2019

---

Все это странно и нелепо,

Как будто полуночный дождь

Рассыпал седину у лета

И осень раннюю принес...