13 січня за Юліанським календарем(31 грудня за сучасним Григоріанським) - день смерті преподобної Маланії(Маланки) або Маланії-Римлянки, римської святої, яка народилася у Римі та жила в епоху імператора Флавія Гонорія Августа, але практично все своє свідоме життя провела в Африці займаючись благодійністю. У театралізованих постановах роль Маланки обов'язково має виконувати переодягнений юнак, через те, що в житті Маланія була лecбiянкoю. Якимось чином образ Маланії перекочував на територію Росії і раптово став фольклорним елементом в Україні(під час окупації) на пару з її "коханим" Василем, грецьким святим, який помер за Юліанським календарем 14 січня(за Григоріанським - 1 січня). Насправді Маланія із Василем ніколи не могли зустрічатися. Вони не тільки жили на різних територіях, а й у різні часи. Маланія народилася у 383 році, а Василь помер у 379-му. Росія втюрила в українські звичаї дурість, не подбавши про сумісність вигаданих персонажів, вкравши при цьому дохристиянську атрибутику наших предків, яка не тільки жодного відношення до християнства не має, але й нещадно винищувалася за часів хрещення України у 988-му та подальших роках. Але ж святкувати кончину людей і танцювати на їхніх кістках це найголовніше у російській ідеології. 

© IK

---

Ані колядки, ані щедрівки не мають ніякого відношення до християнських новорічних свят. Колядки співали наші пращури на Свято Коляди(Свято Сонця) на день зимового сонцестояння(21-22 грудня), коли сонце оновлюється і настає астрономічна зима. Щедрівки(веснянки) співали наші пращури на День Весняного рівнодення(20 березня), коли настає астрономічна весна, а у наших пращурів у цей день починався новий рік. Тому й посівали та кликали ластівку. А дУрні перевернули все та кличуть ластівку у морози та по снігу посівають. Але ж на те й вони дУрні, щоб робити все навпаки. Ці збочення запровадила в українське життя московська церква за наказом Сталіна, щоб спаплюжити українську культуру.
 

© Микола Амосов

---