21(22) грудня настає стародавнє народне свято наших пращурів, що має наукове, астрономічне походження - КОЛЯДА. 21(22) грудня відбувається зимове сонцестояння, так зване оновлення Сонця, яке наші пращури називали Коло та вважали цей день не тільки народженням нового Сонця, Різдвом Божича Коляди, а й початком Колообігу природи(зима-весна-літо-зима), обертанням нашої планети навколо Сонця. Про початок цього попереджав старий дідусь, який приходив напередодні та промовляв: «Ми Коло!». З того й прозвали дідуся – Миколо(Микола, Миколай) або просто Коло(Коля). Миколай попереджав, що у день оновлення Сонця буде сама довга ніч, яка зрівняється з довжиною дня. А коли народиться нове Сонце і поверне на весну, день почне збільшуваться до самого Весняного Рівнодення 20 березня, що наші далекі пращури вважали початком Нового року, співали щедрівки, кликали ластівку, водили козу, посівали та влаштовували напередодні, так званий, «щедрий вечір». На жаль релігійні й політичні діячи та екзекутори історії, спотворили народні традиції і змішали все, а неосвітні люди звалили в купу – кличуть ластівку у морози та хуртовину, посівають по снігу і водять козу по ожеледиці, називають щедрівками та колядками якісь релігійні псалми та хорали etc, що суперечить не тільки історії та народним традиціям, а й здоровому глузду та логіці. Ці стародавні дохристиянські народні свята не мають відношення до релігії чи політики, це більш астрономічні, наукові свята.
Після публікації попереднього матеріалу про невідповідність житія Маланки, Василя та взагалі існування терміна "Старий Новий рік", стали надходити питання - "Як же так, адже Старий Новий рік святкували наші далекі предки з давніх-давен, посівали, співали щедрівки, водили козу..? "
Дорогі мої, які далекі пращури, які давні часи, якщо саме поняття "Старий Новий рік" з'явилося лише за радянської влади, коли старий Юліанський календар був замінений на сучасний Григоріанський.
13 січня за Юліанським календарем(31 грудня за сучасним Григоріанським) - день смерті преподобної Маланії(Маланки) або Маланії-Римлянки, римської святої, яка народилася у Римі та жила в епоху імператора Флавія Гонорія Августа, але практично все своє свідоме життя провела в Африці займаючись благодійністю. У театралізованих постановах роль Маланки обов'язково має виконувати переодягнений юнак, через те, що в житті Маланія була лecбiянкoю. Якимось чином образ Маланії перекочував на територію СРСР і раптово став фольклорним елементом в Україні на пару з її "коханим" Василем, грецьким святим, який помер за Юліанським календарем 14 січня(за Григоріанським - 1 січня). Насправді Маланія із Василем ніколи не могли зустрічатися. Вони не тільки жили на різних територіях, а й у різні часи. Маланія народилася у 383 році, а Василь помер у 379-му. Радянська пропаганда втюрила в українські звичаї дурість, не подбавши про сумісність вигаданих персонажів, вкравши при цьому дохристиянську атрибутику наших предків, яка не тільки жодного відношення до християнства не має, але й нещадно винищувалася за часів хрещення України у 988-му та подальших роках. Але ж святкувати кончину людей і танцювати на їхніх кістках це найголовніше у деяких ідеологіях.
Ані колядки, ані щедрівки не мають ніякого відношення до християнських новорічних свят. Колядки виконували наші пращури на Свято Коляди (Свято Сонця) на День зимового сонцестояння 21 або 22 грудня, коли сонце оновлюється і настає астрономічна зима. Щедрівки(веснянки) співали наші пращури на День Весняного рівнодення 20 березня, коли настає астрономічна весна, а у наших пращурів у цей день починався новий рік. Тому й посівали та кликали ластівку. А дУрні перевернули все та кличуть ластівку у морози та по снігу посівають. Але ж на те й вони дУрні, щоб робити все навпаки. Ці збочення запровадила в українське життя московська церква за наказом Сталіна, щоб спаплюжити українську культуру.